Цей переїзд зробив цілком реальною одну добру справу — бал в «Краун Інн». Про нього ніколи не забували, хоча швидко дійшли висновку, що спроби визначити точний день проведення — то є марна трата часу. Однак тепер цей бал мав відбутися неодмінно; всі приготування до нього було поновлено. Негайно після переїзду Черчіллів до Річмонда Френк написав кілька рядків, повідомляючи, що тітка почувається вже достатньо добре, щоб витримати його відсутність, і що в будь-який зазначений час він зможе приїхати до них на добу. Це спонукало їх назвати максимально ранню дату проведення.

Бал, що його збирався дати містер Вестон, набув цілком реальних обрисів. Гайберійську молодь відділяло від веселощів усього лише декілька днів.

Містер Вудхаус більше не опирався. Весна посприяла тому, що він почав із меншим острахом ставитися до прийдешньої події. У всьому і для всього травень є кращим за лютий. Було досягнуто домовленості з місіс Бейтс, що вона проведе вечір у Гартфілді, Джеймса належним чином попередили, і тепер містер Вудхаус життєрадісно сподівався, що і з любим карапузом Генрі, і з любим карапузом Джоном нічого не станеться за той час, поки Емми не буде вдома.

Розділ 2

Жодного нового негаразду, який міг би відвернути запланований бал, не трапилося. Цей день наблизився, цей день настав; ранок минув у дещо напруженому очікуванні, а потім перед обідом до Рендоллза прибув Френк Черчілль власною персоною, тож усе влаштувалось остаточно.

Вони з Еммою ще не встигли зустрітися вдруге. Приміщенню в «Крауні» якраз і судилося стати свідком такої зустрічі; але це мало бути щось більше, ніж звичайна зустріч серед натовпу людей. Містер Вестон із таким жаром благав її прибути раніше, по можливості — відразу ж після них, щоб можна було спитатись її думки про підходящість і зручність приміщень ще до того, як прибудуть інші люди, що вона не могла йому відмовити, і тому мусила провести декілька неквапних хвилин у товаристві молодого чоловіка. З собою Емма мала взяти Гаррієт; до «Краун Інн» вони під'їхали заздалегідь, маючи в своєму розпорядженні достатньо часу до прибуття компанії з Рендоллза.

Вигляд Френка Черчілля промовляв, що він довго і з нетерпінням очікував цього дня; і хоча говорив він мало, вираз його обличчя свідчив про намір провести захоплюючий вечір. Усі почали походжати приміщенням, придивляючись, чи все в ньому так, як має бути; а через декілька хвилин до них приєдналися пасажири ще однієї карети, прибуття якої Емма сприйняла з превеликим здивуванням. «Чи не надто рано!» — ледь не вигукнула вона, але незабаром виявилося, що то була родина давніх друзів, котрі, як і вона, приїхали на особисте прохання містера Вестона допомогти йому скласти враження про кімнати в «Крауні»; потім через невеликий проміжок прибула ще одна карета з родичами, котрих із таким же жаром і з того ж приводу попросили приїхати раніше; тож здавалося, що незабаром для підготовчих оглядин приміщення збереться чи не половина товариства.

Емма збагнула, що її смак був не єдиним, на який покладався містер Вестон, і відчула, що бути фаворитом і близьким другом чоловіка, що мав так багато близьких друзів і фаворитів — не така вже й висока позначка на шкалі марнославства, їй подобалися його відкриті манери, але він був би більш цілісною та гідною поваги особистістю, якби не його надмірні щиросердя і простодушність. Поблажливість до всіх, але не дружба з усіма, — ось що вирізняє справжнього чоловіка. І Еммі здавалося, що вона такого чоловіка знає.

Уся компанія знову стала походжати, придивлятись і нахвалювати, а потім, коли робити було вже нічого, всі утворили навколо палаючого каміна щось на зразок півкола і — доки не виникли інші теми розмови — на всі лади промовляли, що, незважаючи на травень місяць, вогонь увечері все ще був дуже доречним.

Емма дізналася, що не містер Вестон винуватий у тому, що кількість «довірених осіб» не стала ще більшою. Він та місіс Вестон зупинялися-таки біля дверей місіс Бейтс, аби запропонувати їй скористатись їхньою каретою, але тітку та племінницю мали забрати Елтони.

Френк стояв біля Емми, але в ньому відчувалася певна метушливість, що свідчила про душевний неспокій. Він то оглядався довкола, то збирався підійти до дверей, то прислухався, чи не під'їжджає ще яка-небудь карета. Чи то він нетерпляче очікував початку, чи то боявся бути поруч із нею.

Заговорили про місіс Елтон.

— Гадаю, що вона незабаром з'явиться, — сказав він. — Я маю велику цікавість побачити місіс Елтон, бо дуже багато про неї чув. Мабуть, вона невдовзі приїде.

Почувся звук карети. Він сіпнувся було вперед, але зупинився і мовив:

— Я забув, що ми не знайомі. Я ніколи не зустрічав ні місіс Елтон, ні містера Елтона. Тож нічого висовуватися.

З'явилися містер та місіс Елтон; їх супроводили ввічливі посмішки та належні висловлення поваги.

— А міс Бейтс та міс Ферфакс?! — вигукнув, оглядаючись містер Вестон. — Ви ж мали привезти їх із собою.

Це була легковиправна помилка. За ними відразу ж послали карету. Еммі кортіло якомога швидше дізнатися про перше враження, яке справила на Френка місіс Елтон; який вплив на нього мали витончена елегантність її вбрання та її граціозні посмішки. Після представлення він приділив місіс Елтон усю належну їй увагу і тому мав безпосередню можливість таке враження отримати.

Через декілька хвилин карета повернулася. Хтось заговорив про дощ.

— Я потурбуюся про парасольки, сер, — сказав Френк своєму батькові. — Про міс Бейтс не слід забувати. — І пішов.

Містер Вестон хотів був піти слідом, але його затримала місіс Елтон, щоб порадувати своїм враженням про його сина. Вона почала так швидко, що сам молодий чоловік, хоча зовсім не плентався, не встиг відійти надто далеко, щоб не почути сказаного.

— Він — дійсно прекрасний молодий чоловік, містере Вестон. Пам'ятаєте, як я відверто сказала вам, що матиму власну думку про нього; тож я рада сказати, що він мені надзвичайно сподобався. Можете вірити моєму слову. Я ніколи не роздаю незаслужених компліментів. Вважаю його красивим молодим чоловіком, а манери він має якраз такі, що мені подобаються і які я схвалюю, — він справжній джентльмен, без крихти марнославства і франтівства. Мушу вам сказати, я дуже не люблю набундючених франтів, я просто терпіти їх не можу. У Кленовому Гаю до них зазвичай ставилися з презирством. Вони завжди дратували і мене, і містера Саклінґа; інколи ми дозволяли собі дуже різкі вислови! Селіна ж, оскільки вона занадто вже м'яка та поблажлива, ставилася до них набагато краще.

Поки місіс Елтон говорила про його сина, містер Вестон усю увагу спрямував на неї; коли ж вона перейшла на Кленовий Гай, то він раптом згадав, що мусить приділити увагу дамам, які ось-ось мали прибути, і з радісним полегшенням подався геть.

Тоді місіс Елтон звернулася до місіс Вестон.

— Не сумніваюся, що це наша карета, а в ній — міс Бейтс та Джейн. Наші коні та кучер такі моторні! Мабуть, ніхто не їздить швидше за нас. Як це приємно — послати карету за своєю подругою! Я дуже вам вдячна, що ви запропонували свою карету, але наступного разу це буде зовсім непотрібно. Можете не сумніватися — кого-кого, а їх я ніколи не забуду.

Міс Бейтс і міс Ферфакс увійшли до кімнати в супроводі двох джентльменів; здавалося, що місіс Елтон, як і місіс Вестон, теж вважає своїм обов'язком приймати їх. У всіх, хто, як і Емма, спостерігали збоку, саме таке враження і могло виникнути, але і її слова, і слова інших людей незабаром потонули в нескінченному мовному потоці, що вивергала міс Бейтс; вона ввійшла, розмовляючи на ходу, і, потрапивши до центру півкола людей біля каміна, ще дуже довго не могла замовкнути. Тільки-но відчинилися двері, почувся її голос:

— Так люб'язно з вашого боку!.. Ні, дощу немає. І не схоже, що буде. За себе я спокійна. Черевики в мене досить щільні. А ось Джейн каже… Ой! — Тільки-но з'явившись у дверях. — Ух ти! Оце краса! Просто захват бере! Як добре придумано, слово честі. Є все, що потрібно. Хто б міг подумати… А освітлення яке гарне! Джейн, ти тільки поглянь! Ти бачила коли-небудь щось подібне? О, містере Вестон, ви, мабуть, мали у своєму розпорядженні лампу Аладдіна. Славна місіс Стокс просто не впізнає своєї кімнати. Я бачила її, коли заходила; вона стояла на вході. «О, місіс Стокс», — сказала я, але так більше нічого й не встигла сказати. — Тут її зустріла місіс Вестон. — Дуже добре, дякую, пані. Сподіваюся, що ви теж. Дуже рада чути про це. Боялася, що у вас від цього просто голова розболиться — бачивши, як ви часто проходили мимо, і знаючи, скільки клопоту ви мали. Я просто в захваті, справді. Ах, люба місіс Елтон, я така вдячна вам за карету!.. Це було якраз вчасно. Ми з Джейн саме встигли приготуватись і вже чекали. Ми й на хвильку не затримали коней. А всередині дуже зручно. О, і вам спасибі за те ж, місіс Вестон. Місіс Елтон виявила надзвичайну люб'язність і надіслала Джейн записку, не чекаючи, доки ми самі це зробимо. Але отримати два запрошення підряд! Ще ніколи не було в нас таких люб'язних сусідів. Я сказала своїй матінці: «Слово честі, пані…» Дякую, моя матінка почуваються надзвичайно добре. Пішла до містера Вудхауса. Я умовила її взяти з собою шаль, бо вечорами ще холодно. Ця шаль — весільний подарунок від місіс Діксон. Так люб'язно, що вона згадала про мою матінку! Цю шаль, між іншим, було куплено у Веймуті, містер Діксон сам вибирав. Джейн розповідала, що там було ще три, і вони якийсь час вагалися, яку придбати. Все ж полковнику Кемпбеллу більше сподобався оливковий колір. Джейн, серденько, ти певна, що не промочила ноги? Дощу майже не було, так — дві-три краплі, але все одно я хвилююся… але містер Френк Черчілль був такий надзвичайно люб'язний… навіть потурбувався про килимок, щоб на нього ступати… ніколи не забуду таку його надзвичайну ввічливість. О, містере Френк Черчілль, мушу вам сказати, що матусині окуляри відтоді більше ніколи не ламалися; заклепка ніколи більше не випадала. Матуся часто згадують вашу доброту. Правда ж, Джейн? Ага, а ось і міс Вудхаус. Люба міс Вудхаус, як ся маєте? І я дуже добре, дякую, просто чудово. Схоже, що ми зустрілись у якійсь казковій країні! Таке чудесне перетворення! Не буду робити компліменти, бо знаю, що це було б неввічливо, — споглядаючи Емму з надзвичайним задоволенням, — але даю слово, міс Вудхаус, ви дійсно виглядаєте просто… А як вам подобається зачіска Джейн? Я покладаюся на ваш смак. Вона сама її зробила. Це просто чудо — як вона робить собі зачіски! Так і не кожен лондонський перукар зуміє. Ой, кого я бачу! Доктор Х’юз — і місіс Х’юз. Треба підійти і трохи поговорити з доктором і місіс Х’юз. Як ся маєте? Дуже добре, дякую. Це просто прекрасно, правда?… А де ж шановний містер Річард? Ага, ось він! Боюсь потурбувати його — він такий зайнятий розмовою з молодими дамами! Здрастуйте, містере Річард! Якось бачила, як ви їхали містом… Кого я бачу! Місіс Отвей! І славний містер Отвей, і міс Отвей, і міс Керолайн… Просто сила-силенна друзів! А ось містер Джордж і містер Артур! Здрастуйте! Як ся маєте ви всі? І я добре, дякую вам красненько. Давно не почувалася так добре. Що я чую? Ще одна карета? Хто ж це може бути? Схоже, що це славні Коули… Даю слово, нема нічого приємнішого, ніж отак бути серед друзів! А як щедро натопили! Я скоро підсмажуся. Ні, дякую, мені кави не треба, я кави не п'ю. Якщо можна, добродію, то трохи чаю — не поспішайте, надто не переймайтеся… О, а ось і чай. Все просто прекрасно!

Френк Черчілль повернувся на своє місце біля Емми; тільки-но замовкла міс Бейтс, вона мимоволі підслухала розмову місіс Елтон і міс Ферфакс, що стояли трохи позаду неї. Френк же стояв поруч, заглиблений у думки. Вона не могла точно визначити, чи він теж підслухав цю розмову, чи ні. Після численних компліментів на адресу Джейн стосовно її плаття і зачіски (реакція на компліменти була ввічливою і стриманою), місіс Елтон, очевидно, забажала компліментів і на свою адресу, тож почулося: «А як вам моє плаття? А як вам мої прикраси? Чи гарну зачіску зробила мені Райт?» — і ще багато інших схожих запитань, на які пролунали терплячі та ввічливі відповіді. А потім місіс Елтон сказала:

— Узагалі-то одяг хвилює мене надзвичайно мало, але в таких випадках, як цей, коли я у всіх на виду і коли потрібно зробити приємність Вестонам, — бо вони, не сумніваюся, дають цей бал в основному на мою честь, — не хотілося б виглядати гірше за інших. Між іншим, крім мене, мало хто в цьому залі має на собі перлини. Я так розумію, що Френк Черчілль — прекрасний танцюрист. Подивимося, чи підійдемо ми одне одному як партнери. Френк Черчілль — прегарний молодик. Він мені дуже подобається.

У цю хвилину Френк почав говорити так жваво, що Емма майже не сумнівалася: він почув похвали на свою адресу й більше їх чути не бажає; тож на деякий час голоси двох молодих дам потонули в шумі, аж доки чергове припинення розмови не дало змогу знову виразно почути голос місіс Елтон. До них якраз приєднався містер Елтон, і його дружина вигукнула: