Мішель Уельбек - Платформа

— Не подобається він мені… — роздратовано прошепотіла вона.

— Він не дурний… — байдуже сказав я.

— Не дурний, але мені не подобається. Він із шкури геть лізе, аби шокувати людей і здаватись огидним; мені таке не до вподоби. Ви принаймні намагаєтесь пристосуватись до колективу.

— Невже? — здивовано подивився я на неї.

— Так. Звичайно, відчувається, що вам це зробити досить важко, такі подорожі не для вас, але ж ви хоча б якихось зусиль докладаєте. Мені здається, що ви, напевне, гарна людина.

Саме зараз я міг, мусив обійняти її, милувати теплі груди, врешті-решт поцілувати її; натомість я ж тупо стояв і нічого не робив. Сонце продовжувало свій вічний рух над пальмами; ми ще трохи поговорили про те, про се.

На новорічну вечерю Валері наділа довгу зелену невагому й ледь прозору сукню з глибоким вирізом, який мальовничо підкреслював її груди. Після десерту на терасі заграв живий оркестр із дивним немолодим уже співаком, який гундосив варіації на теми хітів Боба Ділана. Бабетта і Лея, судячи з усього, остаточно влились у німецьку групу; з того боку долинали палкі вигуки. Жозетта з Рене, ніжно обнявшись, танцювали удвох, немов миле подружжя Бідошон. Ніч була задушливою і п’янкою; п’ядаки налипали на різнокольорові лампочки, якими була прикрашена балюстрада. Я відчував себе пригніченим і пив віскі, чарку за чаркою.

— Щодо того газетного інтерв’ю…

— Так… — Валері підняла на мене очі; ми сиділи поруч на плетеному диванчику. Груди у неї красиво випирали під сукнею. Вона нафарбувалась; її довге волосся спадало на плечі.

— Гадаю, це особливо стосується американок. Для європейок то вже не так характерно.

Схоже, вона в цьому не була переконана. Варто було б краще запросити її танцювати. Я ще випив віскі, відкинувся на спинку плетеного диванчика і глибоко замислився.

А коли отямився, зал був уже майже спорожнілим. Під барабанний супровід співак продовжував наспівувати тайські мелодії; ніхто його не слухав. Німці вже зникли, але Бабетта і Лея жваво розмовляли з двома італійцями, які невідомо звідкіля з’явились тут. Валері теж пішла. Була третя година ночі за місцевим часом; щойно почався 2001 рік. У Парижі офіційно його зустрінуть лише за три години; в Тегерані була саме північ і п’ята ранку в Токіо. Людство у всьому своєму розмаїтті вступало у третє тисячоліття; я ж свою зустріч із ним, можна сказати, проґавив.

Червоний від сорому, я попрямував до свого бунгало; з саду доносився веселий сміх. Посеред піщаної алеї я натрапив на маленьку сіру нерухому жабу. Вона не тікала, проявляючи інстинкт самозахисту. Рано чи пізно хтось, не помітивши, розчавить її; хребет розтрощиться, а сплюндровані рештки плоті перемішаються з піском. Людина відчує щось вологе та слизьке під ногами, коротко вилається і витре підошви об траву. Я підштовхнув жабу ногою: не поспішаючи, вона перемістилася обіч дороги. Я штовхнув її ще раз: вона переповзла у відносну тінь галявини; схоже, я подовжив її життя на кілька годин. Я відчував себе ненабагато вищим і досконалішим за неї: я не виріс у сімейному колі, нікому було непокоїтись про мою подальшу долю, підтримувати у разі депресії й захоплюватись моїми пригодами та успіхами. І сам я не створив нічого подібного: я був неодружений, у мене немає дітей; нікому не спаде на думку прийти до мене за допомогою та підтримкою. Як тварина, я прожив своє життя сам… Одинаком і помру Я замислився на кілька хвилин, відчуваючи до себе неймовірний жаль.

З іншого боку, я — міцний моноліт, дещо вищий за середній зріст представник тваринного світу; тривалість мого життя можна порівняти з тривалістю життя слона чи ворона; мене значно складніше знищити, ніж якесь земноводне.

Два наступних дні я не виходив зі свого бунгало. Скрадучись, виходив тільки у мінімаркет купити фісташки та пляшку «Меконгу». Я не міг знову спокійно зустрічатись з Валері у буфеті, за обідом чи на пляжі. Є речі, які можна реалізувати, інші ж здаються занадто складними; у цьому і полягає сенс життя.

Другого січня під дверима я знайшов анкету «Нувель Фронтьєр» стосовно моїх вражень від поїздки. Я ретельно заповнив її, підкреслюючи здебільшого відповіді «Добре». Так, усе було добре. Моя відпустка пройшла нормально. Тур був «класним» з присмаком пригод; повністю справдилося запропоноване. До графи «Особисті зауваження» я вписав такий катрен:

Ледь прокинувшись, себе я відчуваю

В світі іншому, а де — я точно знаю;

Я ціню життя і всі його умови —

Це як в анкеті, де підкреслить треба слово.

Наступного ранку я пакував валізу. Побачивши мене в човні, Валері стримала радісний вигук; я відвернувся. У аеропорті в Пхукет Сон побажала нам щасливої дороги; ми приїхали трохи раніше, наш рейс об’являть десь години за три. Після реєстраційних формальностей я почав тинятись по комерційному центру. І хоча хол аеропорта був повністю закритий, численні бутіки мали форму куренів зі стовпами з тикового дерева та дахом із пальмових гілок. Асортимент товарів включав всесвітньо відомі марки (хустки «Гермес», парфуми «Ів Сен Лоран», сумки «Вуїттон») та місцеву продукцію (черепашки, брязкальця, краватки з тайського шовку); на усіх товарах був проставлений штрих-код. Взагалі бутіки в аеропорту носили риси національного життя та колориту, але не дуже яскраво вираженого та підігнаного під міжнародні стандарти. Для мандрівника, у якого закінчується тур, цей хол — лише проміжний пункт, не такий привабливий та цікавий, як решта країни. У мене склалося враження, що людство потроху стає схожим на такий собі аеропорт.

Проходячи повз «Корал Емпоріум», я раптом захотів купити подарунок Марі-Жан; врешті-решт, крім неї в мене більше нікого немає. Кольє чи брошку? Я порпався в контейнері, коли за два метри від себе помітив Валері.

— Намагаюсь вибрати кольє… — вагаючись, сказав я.

— Для блондинки чи брюнетки? — в її голосі прозвучав смуток.

— Для блондинки з блакитними очима.

— Тоді краще обрати світлий корал.

Я простягнув посадковий талон дівчині за прилавком, а коли розплачувався, жалісним голосом прошепотів Валері: «Це для колеги по роботі…» Вона якось спантеличено подивилась на мене, наче розмірковуючи, чи то вдарити, чи розсміятись, а потім подолала поряд зі мною кілька метрів до виходу з магазину. Більшість членів групи сиділа в холі, скінчивши скуповуватись. Я зупинився, глибоко зітхнув, а потім обернувся до Валері.

— Ми могли б зустрітись у Парижі, — нарешті запропонував я.

— Гадаєте? — різко спитала вона.

Я нічого не відповів, знову мовчки дивлячись на неї. У якусь мить захотілось сказати: «Дуже шкода…», але не впевнений, що вимовив би ці слова.

Валері кинула погляд довкола, побачила Бабетту та Лею, які сиділи найближче, і роздратовано відвернулась. Потім дістала зі своєї сумки записник, вирвала аркуш і щось швидко написала на ньому Простягаючи його мені, вона намагалась щось сказати, але не змогла, тому відвернулась і приєдналась до решти групи. Перед тим як покласти листок до кишені, я швидко глянув на нього: це був номер мобільного телефону.

Літак приземлився в Руасі об одинадцятій. Я одним із перших забрав свій багаж. О пів на першу я вже був удома. Субота. Можна сходити до супермаркету зробити якісь закупки — дрібниці для дому. Здавалося, ніщо не провіщало напередодні того крижаного вітру, який лютував на вулиці Муфтар. Борці за права тварин продавали жовті стікерси. Після свят продаж продуктів харчування завжди падає. Я купив смажену курку, дві пляшки вина «Грав» та останній номер «Гарячого відео». Невибагливий набір для мого уїк-енду; на більше я, мабуть, не заслуговував. Я миттю проковтнув півкурки, її шкурка була ледь підсмажена і жирна, трохи гидка. Десь близько п'ятнадцятої я зателефонував Валері. Вона відповіла після другого дзвінка. Так, сьогодні увечері вона вільна; повечеряти, так, вона згодна. Я міг би заїхати за нею о восьмій вечора; вона мешкала на проспекті Рей, поряд з парком Монсурі.

Коли вона відчинила мені, на ній була коротка футболка та білі панчохи для бігу. «Я готова…» — сказала вона, заколюючи волосся назад. Від цього руху заколивались її груди — на ній не було бюстгальтера. Я взяв її за талію і наблизив до себе. Вона розтулила губи і відразу всунула свого язика до мого рота. Мене пронизало напрочуд дивне, на межі запаморочення, відчуття. У мені відразу все напружилося. Не відриваючись від мене, вона штовхнула двері, які з шумом зачинились.

Кімната, освітлена тільки бра над ліжком, видавалась величезною. Валері обняла мене і наосліп потягла до своєї кімнати. Біля ліжка вона знову поцілувала мене. Я зняв з неї футболку, щоб попестити її груди, вона щось прошепотіла, але я не зрозумів. Я присів перед нею навколішки, стягнув панчохи та трусики, потім уткнувся обличчям їй між ніг. Щілинка була волога, відкрита… Від неї добре пахло. Вона застогнала й повалилась на ліжко. Я швидко роздягнувся й увійшов у неї. Мій член був гарячий, його пронизував різкий солодкий біль насолоди: «Валері, — прошепотів я, — я не зможу довго протриматись, я надто збуджений». Вона притягла мене щільніші до себе і прошепотіла на вухо: «Йди до мене…» У цю мить я відчув, як стінки її піхви зімкнулись, обтиснувши мій член. Було таке враження, наче я розчиняюся у просторі, тільки мій член, крізь який пройшла неймовірно сильна хвиля задоволення, був живий. Я довго та потужно кінчав; вже наприкінці я збагнув, що кричу. Заради такої миті я був готовий віддати життя.

Жовті й блакитні риби плавали навколо мене. Я стояв у воді в кількох метрах від залитої сонцем поверхні землі. Валері стояла трохи далі перед кораловим рифом. Ми обоє були абсолютно голі. Я знав, що цим відчуттям невагомості я був зобов’язаний змінам у щільності океану, проте дуже здивувався, що можу вільно дихати. Кількома змахами рук я догнав її. Риф був усипаний різними сріблястими зіркоподібними організмами, які світились. Одну руку я поклав їй на груди, другу — на живіт. Вона зігнулась, її сідниці торкнулись мого члена.

Я прокинувся в тому ж положенні; було ще темно. Я злегка розсунув сідниці Валері, щоб знов увійти в неї. Одночасно я почав ніжити її клітор. Вона застогнала. Я зрозумів, що Валері прокинулась. Вона підвелась і стала навколішки. Я проникав усередину все сильніше і глибше і відчував, що вона була вже на межі. Її дихання почастішало. У момент оргазму вона різко звилась й несамовито вигукнула та так і залишилась лежати, не рухаючись, мов статуя. Я відсунувся і ліг поруч. Вона розслабилась і оповила мене собою. Піт стікав з нас. «Так приємно прокидатися від задоволення…» — сказала вона, поклавши руку мені на груди.

Коли я знову прокинувся, вже зовсім розвиднілося; я був у ліжку сам. Я встав і вийшов зі спальні. Інша кімната була і справді величезною з високими стелями. Книжні полиці тяглись уздовж мезоніну над диваном. Валері не було. На столі в кухні вона поклала хліб, сир, масло та варення. Я налив собі кави і знову ліг у ліжко. Вона повернулася за десять хвилин з круасанами та шоколадними булочками і занесла все у спальню. «На вулиці страшенно холодно», — промовила вона роздягаючись. Мені знову пригадався Таїланд.

«Валері, — нерішуче спитав я, — що ти в мені знайшла? Я не вродливий та й не веселий; я не можу збагнути, що в мені є такого привабливого?» Вона подивилась і нічого не відповіла. З одягу на ній залишились лише трусики. «Я серйозно, — продовжував наполягати я. — Мене треба здати в утиль, я ж уже вийшов в тираж, та й людина я не товариська, зі мною жінка приречена на нудьгу. А тут ти: мила, весела, лагідна… Мені приємно з тобою. Але я не збагну. Мені здається, ти шукаєш у мені щось таке, чого насправді немає. Може, ти й розчаруєшся…» Валері усміхнулась. Мені здалося, що дівчина не наважується говорити; потім вона торкнулася рукою мого органу і наблизилась до мене. В одну мить у мене відразу все напружилося. Вона обмотала мій член пасмом свого волосся, а потім почала активно працювати пальцями. «Я не знаю… — прошепотіла вона, продовжуючи свою роботу. — Це добре, що ти не впевнений у собі. Я дуже хотіла тебе протягом усієї мандрівки. Це був справжній жах. Я думала про це щоночі». Вона сильніше здавила мої яйця, обхвативши їх всією долонею. Другою рукою вона взяла трохи малинового конфітюру і обмазала ним мій член; потім почала ретельно злизувати його. Задоволення нестримно піднімалося в мені. Я розсунув ноги у відчайдушній спробі стриматись. Ніби граючись зі мною, вона почала рухатися більш енергійно, здавлюючи губами мій член. Коли її язичок почав лоскотати голівку, я кінчив прямо у її напіврозтулений рот. З якимось гарчанням вона проковтнула, потім обхватила своїми губами мій член, щоб зібрати останні краплини. Неймовірна розслабленість обволікала мене, мов хвиля, яка поступово проникала в кожну вену, кожен капіляр. Вона кінчила і простяглась поруч зі мною.