— Гаразд, пригода у Єгипті… — похмуро підсумував Жан-Ів. Він, вибачився за те, що перебив мою цікаву розповідь, але слід було ще вирішити питання щодо Кенії. Складний випадок. — Мені так кортить включити її до каталогу «Пригод»… — сказав він, переглянувши знімки.

— Шкода… — зітхнула Валері. — У Кенії дуже вродливі жінки.

— Звідки ти це знаєш?

— Ну, не тільки в Кенії, взагалі в Африці.

— Так, але жінки є повсюди. У Кенії крім них є принаймні носороги, зебри, гну, слони та буйволи. Пропоную включити до «Афродіти» Сенегал та Берег Слонової Кістки — Кот-д’Івуар, а Кенію залишити у каталогу «Пригод». Крім того, це колишня англійська колонія, і цей факт не сприятиме створенню еротичного іміджу, а із точки зору пригод вона підійде щонайкраще.

— Від івуарок добре пахне… — мрійливо зауважив я.

— Що ти хочеш цим сказати?

— Він них пахне сексом.

— Невже? — Він машинально покусував олівець. — З цього може вийти непогана реклама. «Берег Слонової Кістки — Берег ароматів» або щось подібне. Із зображенням трохи розпатланої спітнілої дівчини в набедреній пов’язці. Треба записати.

— «Та голі раби, просочені запахами…» Фраза Бодлера, розміщена десь у громадському місці.

— Не піде.

— Знаю.


З іншими країнами було менше проблем. «З африканцями взагалі майже ніколи їх не буває, — зауважив Жан-Ів. — Вони можуть кохатися навіть безкоштовно, включаючи товстух. У клубах лише треба одягати презервативи — і все; тільки тут вони можуть трохи попручатися». Він двічі підкреслив у себе у блокноті «ПЕРЕДБАЧИТИ НЕОБХІДНУ КІЛЬКІСТЬ ПРЕЗЕРВАТИВІВ».

Питання з Тенерифе забрало у нас ще менше часу. Фінансові результати тут не були визначними, але Жан-Ів вважав його стратегічним напрямком на англосаксонському ринку. Можна було легко поєднати посередні пригоди, сходження на пік Тейде та екскурсію на глісері до Лансароте. Готельна інфраструктура була доволі розвиненою.

Ми зупинилися на двох клубах, які мали скласти основні козирі туру: від Бока Чіка до Сан-Домінго, від Гардавалаки  до Куби. «Можна поставити в номерах величезні ліжка…» — запропонувала Валері. — «Згоден», — відразу ж відповів Жан-Ів. — «Приватні джакузі в номерах-сьют», — мовив я. — «Ні, — відрізав він, — ми маємо залишатися в середньому класі сервісного обслуговування». Все пішло як слід, впевнено й без затримок і відхилень. Залишалося лише зустрітися з керівниками клубів, щоб узгодити тарифи на місцевих повій.

Ми зробили невелику перерву, щоб пообідати. Саме в цю мить десь за кілометр від нас двоє підлітків з містечка Куртільєр бейсбольними битками розбивали голову шістдесятирічному старому. На столику біля входу в їдальню я взяв порцію скумбрії в білому вині.

— Ви запланували Таїланд? — поцікавився я.

— Так, ми будуємо готель у Крабі — новий модний напрямок після Пхукету. Можна прискорити роботи, щоб встигнути до першого січня. Непогана дата для урочистого престижного відкриття об’єкта.


Протягом усієї другої половину дня ми розробляли принципи клубів «Афродіта». Передусім, звісно, треба дозволити вхід місцевим повіям. Про створення структури, яка б опікувалась малими дітьми, не могло бути й мови. Краще просто заборонити підліткам до шістнадцяти років селитися в клубах. Геніальну ідею запропонувала Валері: слід вказати в каталогах базові тарифи за користування одномісним номером і надавати десятипроцентні знижки на двомісні номери, тобто змінити звичну форму представлення тарифів. Здається, я запропонував проводити політику gay friendly і поширювати чутки про те, що двадцять відсотків відвідувачів клубів — гомосексуалісти. Цього повинно вистачити для того, щоб приохотити їх до клубів і встановити атмосферу сексі, а це те, на що вони очікують. Вибір слогану для рекламної кампанії забрав у нас більше часу. Жан-Ів знайшов простий та ефективний варіант: «Відпочинок — щоб вибухнути». Але зрештою ці змагання виграв я зі слоганом «Ельдорадо — Афродіта: бо ми маємо право на розваги». «Після вторгнення НАТО до Косова поняття «право» знову стало виграшним, — кисло-солодким тоном пояснив мені Жан-Ів, але насправді він говорив цілком серйозно, прочитавши нещодавно статтю на цю тему в журналі «Стратежі». Всі інші рекламні кампанії, обігруючи тему прав людини, мали шалений успіх: право на нові відкриття, право на перевагу… «Право на розваги, — з кислою міною підбив підсумок Жан-Ів, — це щось новеньке». Ми трохи втомилися. Він висадив нас біля «2 х2» і поїхав додому. Був спокійний суботній вечір, людей у клубі було чимало. Ми познайомились з симпатичною чорношкірою парою: вона — медсестра, він — джазовий барабанщик. У нього непогано йшли справи, він регулярно випускав власні диски. Проте, слід зазначити, що він дуже багато, можна сказати постійно, працював, удосконалюючи свою техніку. «Тут немає ніякої таємниці…, — несумно зауважив я, але несподівано він погодився зі мною. Сам того не розуміючи, я влучив у яблучко. «Таємниця полягає в тому, що немає ніякої таємниці», — переконано повторив він мені. Ми допили коктейль і разом піднялися до своїх номерів. Він запропонував Валері спробувати секс відразу з двома. Вона погодилась, тільки я мав увійти в неї ззаду, бо це вимагало обережності, а я вже звик до цього. Жером погодився і простягся на ліжку. Ніколь — його дружина, почала погладжувати і м’яти його член, щоб викликати ерекцію, після чого він натяг презерватив. Я задрав Валері спідницю, під якою не було білизни. Вона активно взялася за член Жерома, а потім вляглася на ньому. Я розсунув її сідниці, трохи змастив їх, і почав поступово проникати в неї. Коли голівка члена повністю була всередині неї, я відчув, як скоротилися її ректальні м’язи. Я враз здерев’янів, глибоко зітхнув і ледь не кінчив. Кілька секунд по тому я увійшов ще глибше. Коли мій член уже наполовину був усередині, вона почала рухатися взад-вперед, її лобок терся об Жерома. Мені більше нічого не треба було робити; Валері почала тихо стогнати, її сідниці відкривались для мене, і я повністю входив у неї, немов сковзав по похилій поверхні. Вона кінчила на диво швидко і якусь мить не ворушилась, виснажена та щаслива. Пізніше вона пояснила мені, що це було не так інтенсивно, але коли все йде добре, настає мить, коли обидва почуття зливаються і стає дуже тепло та затишно. Таким відчуттям неможливо опиратися.

Дивлячись на нас, Ніколь увесь час мастурбувала. Збуджена, вона одразу зайняла місце Валері. Я тільки встиг замінити презерватив. «Увійди в мене, — прошепотіла вона мені на вухо. — Мені подобається, коли мене кохають». Я це і зробив, заплющивши очі, щоб не відразу збудитися і сконцентруватися на своїх відчуттях. Усе відбулося дуже добре й просто. Я був приємно здивований своїй стійкості та силі. Вона теж швидко кінчила з голосним хриплуватим вигуком.

Ніколь і Валері стали навколішки, щоб відсмоктати нам, поки ми розмовляли. Жером пояснив, що часто-густо ще їздить на гастролі, але вже не так це полюбляє, як раніше. Старіючи, він відчуває все більшу потребу бути дома, займатися сім’єю — у них було двоє дітей — та одному акомпанувати на ударній установці. Він розказував мені про нову систему ритмів, чотири третіх та сім дев’ятих, щоправда, я в цьому майже нічого не тямив. Посеред фрази він здивовано зойкнув, обличчя його спотворилось: він рясно кінчив прямо в рот Валері. «Ах, як вона мене… — сміючись промовив він. — Як вона мене мала». Я теж відчував, що більше не втримаюся: Ніколь мала особливий язик — широкий, мокрий та маслянистий; вона лизала повільно, я відчував, що ще трошки — і я вибухну Я підізвав Валері, пояснив Ніколь, чого я хочу: вона мала лише взяти до рота мій член, поніжити його язиком, але не рухатися, поки Валері пеститиме мені яєчка. Вона погодилась і відразу заплющила очі, очікуючи виверження. Валері спритно, дещо нервово почала працювати своїми пальцями. Вона знову виглядала повною сил. Я максимально розсунув руки й ноги, заплющив очі. Відчуття наростали в мені поступово, акумулюючись, немов заряд блискавиці. Потім я вибухнув, не потрапивши в рот Ніколь. У якусь мить мене наче струмом ударило, в очах замиготіли світлові цятки. Пізніше я зрозумів, що ледь не втратив свідомість. Я через силу розплющив очі. Мій член все ще був у роті Ніколь. Валері провела рукою навколо моєї шиї. Її погляд був розчулено загадковим. Вона пояснила, що я дуже голосно кричав.

Пізніше ми знову зустрілись. У машині Ніколь страшенно збудилась. Вона стягла корсет, оголивши свої груди, підняла спідницю і простяглась на задньому сидінні, поклавши голову мені на коліна. Впевнений у собі, я почав її ніжити, добре контролюючи її відчуття, відчуваючи, як твердішають її соски і стає вологою піхва. Сексуальний запах її тіла заповнив машину. Жером вів машину дуже обачно, зупиняючись на всіх світлофорах. Крізь скло я розрізняв світло площі Злагоди, обеліск, потім — міст Олександра III, Будинок інвалідів. Я почував себе добре, безтурботно, все ще не знесиленим. Не доїжджаючи до Італійської площі, вона кінчила. Ми обмінялися номерами телефонів і попрощались.


Після того, як Жан-Ів висадив нас, йому стало трохи сумно і він припаркував машину біля проспекту Республіки. Напруга і збудження дня минули; він знав, що Одрі вдома не буде, але, чесно кажучи, цей факт його не засмутив, а скоріше навпаки — потішив. Він бачив її вранці перед тим, як вона йшла кататися на роликах; після свого повернення з відпустки вони спали в різних кімнатах.

Навіщо повертатися додому? Він втиснувся в сидіння, покрутив ручку приймача, замислився. Повз нього вулицями йшли групи молодих дівчат і хлопців; здавалось, їм було весело, принаймні вони голосно щось кричали і приказували. Деякі тримали в руках пляшки з пивом. Можна було б вийти з машини, змішатися з ними, можливо, зчинити бійку або ще що-небудь. Зрештою, він все ж таки поїхав додому. У якомусь розумінні він любив свою доньку, принаймні так йому здавалося; він відчував до неї якийсь органічний і потенційно кровний потяг, що відповідає самому цьому терміну. До сина ж нічого подібного він не відчував. Мабуть, це була не його дитина; він одружився з Одрі з незрозумілих причин. Хоча зараз він не відчував до неї нічого, окрім презирства та відрази; забагато відрази, краще бути просто байдужим. Мабуть, підсвідомо він очікував на ту мить, коли це відчуття остаточно оселиться в його душі і він зможе почати процедуру розлучення. А зараз він ще усвідомлював, що Одрі повинна заплатити за все. «Але найвірогідніше за все платитиму я», — сумно подумав він. Вона отримає опіку над дітьми, а він буде змушений сплачувати великі аліменти. Хіба що він сам спробує відсудити дітей, боротися за них; але ж ні, гра не варта свічок. Тим гірше для Анжеліки. Одному йому буде краще, він зможе спробувати почати нове життя, тобто знайти собі іншу жінку. З двома дітлахами на руках цій шльондрі буде складніше. При цій думці він заспокоївся. Гірше гульвіси йому не знайти, зрештою, вона сама страждатиме від розлучення. Вона вже не така вродлива, як тоді, коли вони вперше зустрілися; вона ще добре тримається, завжди модно вбрана, але він досконало знав її тіло і був переконаний, що її час вже минає. Кар’єра адвоката теж була не такою блискучою, як вона усім розповідала. Він відчував, що коли вона ще сидітиме з дітьми, то кар’єрного росту не буде. Люди здебільшого наче гирю тягнуть за собою нащадків — цей неймовірно важкий тягар, який гальмує кожен їхній рух і зврештою вбиває їх. Він ще візьме реванш. Пізніше. Коли все стане йому абсолютно байдуже. Він ще кілька хвилин постояв на тепер уже пустинній вулиці, вправляючись у повній байдужості.


Домашні проблеми знову повністю заволоділи ним, щойно він переступив поріг квартири. Жоанна — бебі-сітер розвалилась на дивані і дивилась MTV. Він терпіти не міг цього спітнілого підлітка безглуздого покоління «groove»[64]. Щоразу, коли він її бачив, у нього виникало бажання надавати їй по пиці, поки не зникне цей надутий самовдоволений вираз на її обличчі. Це була дочка подруги Одрі.

«Як справи?» — прокричав він. Вона недбало кивнула. «Можеш зробити тихіше?» Вона обвела очима кімнату в пошуках пульту. Вийшовши з себе, він просто вимкнув телевізор. Вона кинула на нього ображений погляд.

— Як діти? Порядок? — він продовжував кричати, хоча в квартирі тепер не було жодного стороннього шуму.

— Атож. Схоже, вони сплять. — Вона полохливо стенула плечима.

Він зійшов на другий поверх, штовхнув двері в кімнату сина. Ніколя холодно подивився на нього і знову повернувся до свого «Tomb Raider»[65]. Анжеліка спала. Трохи заспокоївшись, він спустився вниз.

— Ви її викупали?

— Так. Тобто ні, забула.

Він пройшов на кухню, налив собі води. Його руки тремтіли. На столі він побачив молоток Кілька ляпасів для Жоанни недостатньо. Непогано було б розтрощити їй молотком череп. Якийсь час він обігравав цю нову ідею. Некеровані думки швидко переплітались у його голові. З жахом уже в коридорі він помітив, що тримає молоток у руках. Він поклав його на журнальний столик, потім дістав із гаманця гроші на таксі для бебі-сітер. Вона взяла, а Жан-Ів їй подякував. Зі злістю він голосно грюкнув дверима. По всій квартирі розлігся характерний шум. Без сумніву, в його житті щось ішло не так У вітальні бар виявився порожнім. Одрі була нездатна впоратись навіть з цим. Знову згадавши дружину, він здригнувся від ненависті і здивувався, яким сильним було у нього це почуття. У кухні він знайшов пляшку початого рому. Уже щось. Зі своєї кімнати він по черзі набрав номери трьох дівчат, з якими познайомився по Інтернету. Кожного разу спрацьовував автовідповідач. Мабуть, вийшли десь «попрацювати». Так, вони були сексуальні, модні, симпатичні, але коштували йому дві тисячі франків за вечір. Врешті-решт, це ж принизливо. Як він міг дійти до такого життя? Він мав би вийти у світ, завести нових друзів, не так багато працювати. Він знову подумав про «Афродіту», вперше усвідомивши, що начальство може й не схвалити його ідею. Зараз у Франції не дуже прихильно ставляться до сексуального туризму. Звісно, він міг би представити Легену дещо прикрашений варіант, але Еспітальє недурний, він одразу відчує небезпеку. Але ж іншого вибору в них немає. Їхнє становище на ринку з пропозицією турів для середньостатистичних туристів було явно програшним у конкурентній боротьбі з «Клоб Мед», слід спробувати це довести. Порившись у шухлядах стола, він витяг звідти хартію «Орор», яку засновники склали десять років тому і яка була вивішена абсолютно у всіх готелях групи. «Дух «Орор» — це мистецтво поєднувати навички та вміння, строго дотримуватись традицій, не забуваючи про сьогодення; це уява та гуманізм, спрямовані на досягнення певної форми досконалості Чоловіки та жінки, які працюють в «Орор», несуть у собі унікальне культурне надбання: вміння приймати гостей. Вони знають обряди та звичаї, які змінюють буденне життя на мистецтво жити, а найпростіші послуги — на особливі привілеї. Це професія, мистецтво: в цьому полягає талант цих людей. Створювати найкраще, щоб потім поділитись ним з іншими, вигадувати сфери задоволення та насолоди — ось що надає «Орору» неймовірного аромату французьких парфумів по всьому світу». Раптом він усвідомив, що все це нудотне базікання якнайкраще підійшло б мережі добре організованих борделів. Мабуть, на цьому можна зіграти з німецькими туроператорами. Всупереч здоровому глузду деякі німці продовжують вважати Францію країною галантності та справжньої високої любові Якщо велика німецька туристична компанія погодиться включити клуби «Афродіти» до свого каталога — це вже буде великий успіх, точка відліку, бо ще жодному туроператору не пощастило зробити це. Він вів переговори з компанією «Некерманн» стосовно продажу клубів у Північній Африці, але існує ще «TUI»[66], який відхилив їхню пропозицію через те, що вони непогано почуваються у сфері недорогого масового туризму. Схоже, їх зацікавить проект, спрямований на більш конкретну групу споживачів.